Серйозна невдача

Розгортання насильства між Ізраїлем та Палестиною може скасувати важкі досягнення в регіоні щодо послаблення конфлікту

Багато в чому це сталося завдяки пом’якшенню жорсткої позиції кількох ісламських режимів у регіоні щодо дипломатичних відносин з Ізраїлем.

Постійне насильство між ізраїльськими силами та ХАМАСом — найгірші бойові дії з 2014 року — відбувається в той час, коли, здавалося, є надія на справжнє послаблення напруженості в Західній Азії. Багато в чому це сталося завдяки пом’якшенню жорсткої позиції кількох ісламських режимів у регіоні щодо дипломатичних відносин з Ізраїлем. Насильство – це серйозна невдача. В Ізраїлі та Палестині це могло б підбадьорити максималістські голоси проти миру. У регіоні це, ймовірно, ускладнить тим, хто намагається нормалізувати відносини з Ізраїлем.

Безпосередньою провокацією нинішнього конфлікту, схоже, стали дії, вжиті ізраїльською поліцією та силами безпеки, щоб не дати палестинцям зібратися біля воріт Дамаска в Єрусалимі після молитви Рамзана – давня традиція – в результаті якої сотні мирних жителів отримали поранення. Ця акція дозволила ХАМАС надіти мантію захисника, а бомби, які вони запустили, спочатку вбили трьох громадян Ізраїлю. Відповідь уряду Біньяміна Нетаньяху була непропорційною: він здійснив сотні авіаударів у секторі Газа, а також, як повідомляється, розгорнув артилерію та війська. Понад 100 палестинців було вбито, щонайменше 27 з них діти. І ХАМАС, і Ізраїль намагаються застосувати авіаудари та бомби один проти одного. Житлові райони несуть тягар ізраїльських атак, надходять повідомлення про заворушення.

Хоча у війні немає переможців, безперечно, є ті, хто виграє від неї. Нетаньяху продовжує розширювати наступ на ХАМАС, що на місцях призводить до збільшення кількості загиблих палестинських мирних жителів. Він робить це в той час, коли його уряд, який був у меншості в законодавчому органі, балансує на межі краху. ХАМАС також знаходить доречність у конфлікті, розпалюванні полум’я невдоволення, яке неодмінно буде просто під поверхнею в таких місцях, як Газа, де ціле покоління пережило блокаду й окупацію. Фундаментальне питання напівлегального врегулювання, відмінності прав, якими користуються палестинці та ізраїльтяни, і насильство як засіб політичного вираження, залишаються невирішеними. Міжнародне співтовариство не може дозволити собі відвести погляд від трутниці, якою є Західна Азія. Як нинішній конфлікт вплине на обіцянки Бахрейну та ОАЕ щодо Ізраїлю, ще невідомо. Індії, зі свого боку, досі вдалося збалансувати свою історичну прихильність до прав палестинців із зростаючою близькістю до Ізраїлю. Делі має продовжувати йти по тонкій межі, не ставлячи на компроміс ні національні та стратегічні інтереси, ні основні гуманітарні цінності.